фінанси біржа 100 днів мільйонер

Закон про відпустки

 

Закон Україниоб відпустках(із змінами і доповненнями, останні з яких внесені Законом України від 23 вересня 2008 року № 573-iv) Справжній Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб і інтересів, всестороннього розвитку особи. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ Положеніястатья 1. Законодавство об отпуськахгосударственниє гарантії і стосунки, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, справжнім Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами і нормативно-правовими актами України. Стаття 2. Право на отпуськаправо на відпустки мають громадяни України, що знаходяться в трудових стосунках з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також що працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство). Іноземні громадяни і особи без громадянства, що працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки певній тривалості із збереженням на його період місця роботи (посади), заробітної плати (допомога) у випадках, передбачених справжнім Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, окрім випадків, передбачених статтею 24 справжні Закони. Стаття 3. Право на відпустки у разі увольненіяпо бажанню працівника у разі його звільнення (окрім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути наданий невикористана відпустка з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням терміну трудового договору невикористана відпустка може по його бажанню надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує термін трудового договору. В цьому випадку дія трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Стаття 4. Види отпуськовустанавліваются наступні види отпуськов:1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 справжнього Закону); додаткова відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7 справжнього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 справжнього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 справжнього Закону);3) творча відпустка (стаття 16 справжнього Закону);4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами (стаття 17 справжнього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку (стаття 18 справжнього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 справжнього Закону); додаткова відпустка працівникам, що мають дітей (стаття 19 справжнього Закону);5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 справжнього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть встановлюватися інші види відпусток. Стаття 5. Визначення тривалості отпуськовпродолжітельность відпусток визначається справжнім Законом, іншими законами і іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові і неробочі дні (стаття 73 Кодекси законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток і додаткової відпустки працівникам, що мають дітей (стаття 19 справжнього Закону), не враховуються. Розділ II. ЩОРІЧНІ Отпуськастатья 6. Щорічна основна відпустка і його продолжітельностьежегодний основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірських роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і копалень, на будівельно-монтажних роботах в шахтному будівництві, на транспортуванні і збагаченні корисних копалини, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дня із збільшенням за кожних два відпрацьованих рік на 2 календарних дня, але не більше 28 календарних днів. Працівникам, зайнятим на підземних гірських роботах і в розрізах, кар'єрах і копальнях завглибшки 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і копальнях завглибшки до 150 метрів — 24 календарних дня із збільшенням на 4 календарних дня при стажі роботи на даному підприємстві 2 року і більш. Працівникам лісової промисловості і лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лесоохотнічьіх господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також леснічеств надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Воєнізованому особовому складу частин рятувальників надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам частин рятувальників — 24 календарних дня із збільшенням за кожних два відпрацьованих рік на 2 календарних дня, але не більше 28 календарних днів. Керівним працівникам учбових закладів і установ освіти, учбових (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам і науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів. Обличчям у віці до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення справжньої статті, що стосуються тривалості щорічної основної відпустки, не розповсюджуються на працівників, тривалість відпустки яким встановлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути менше передбаченою частямі першої, сьомої і восьмої справжньої статті. Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці і його продолжітельностьежегодний додаткова відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'ї шкідливих виробничих чинників, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, вказаної в частині першої справжньої статті, встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості працівника в цих умовах. Стаття 8. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці і його продолжітельностьежегодний додаткова відпустка за особливий характер праці предоставляєтся:1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним і інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах і умовах підвищеної риски для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваному Кабінетом Міністрів України;2) працівникам з ненормованим робочим вдень — тривалістю до 7 календарних днів згідно спискам посад, робіт і професій, певним колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Стаття 9. Числення стажу роботи, що дає право на щорічний отпуськв стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 справжнього Закону), засчитиваются:1) час фактичної роботи (зокрема на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно законодавству зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково (зокрема час сплаченого вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням або перекладом на іншу роботу);3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувався посібник з державного соціального страхування, за винятком часткової оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку;4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному статтями 25 і 26 справжнього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення ним шестирічного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежним), — до досягнення дитиною шістнадцятилітнього віку;5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних учбових закладів;6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;7) інші періоди роботи, передбачені законодавством. У стаж роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 і 8 справжнього Закону), засчитиваются:1) час фактичної роботи з шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;2) час щорічних основного і додаткових відпусток за роботу з шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються дії несприятливих виробничих чинників. Якщо працівник, перекладений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну і додаткову відпустки і не отримав за них грошову компенсацію, то в стаж роботи, що дає право на щорічних основний і додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки по попередньому місцю роботи. Стаття 10. Порядок надання щорічних отпуськовежегодний додаткова відпустка, передбачена статтею 7 і пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 справжнього Закону, надається понад щорічну основну відпустку по одному з підстав, вибраному працівником. Порядок надання додаткової відпустки по декількох підставах встановлює Кабінет Міністрів України. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від нього. Загальна тривалість щорічних основного і додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів. Щорічні основний і додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Право працівника на щорічних основний і додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи наступає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові вказаних щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомої справжньої статті. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника предоставляются:1) жінкам — перед відпусткою